Полтава
Головна > Тури по Україні > Полтава
Музей історії Полтавської битви
Музей стоїть на справжньому історичному полі – там, де колись вирішувалась доля всієї Європи. Колись це була невелика пам’ятна зала на місці поховання солдатів Петра I, а тепер – музейний комплекс із дев’ятьма залами. Тут можна побачити зброю, карти, гравюри, особисті речі вояків і навіть грамоти, що пережили саму битву.
Колекцію не раз грабували, будівлю закривали й відновлювали, але музей щоразу “повертався у стрій”. Сьогодні він розповідає про український погляд на ті події, Мазепу, Карла XII та союзників. Тут є інтерактивні технології: можна зарядити гармату, зробити віртуальний постріл і відчути себе артилеристом XVIII століття.
Довкола музею – цілий заповідник “Поле Полтавської битви”: пам’ятники Петрові I, шведським воїнам, “Шведська могила” й мальовничі схили Ворскли. А якщо прийти ввечері – потрапиш на нічну екскурсію з ліхтариками, де історія звучить зовсім інакше.
Полтавський міський парк
Територія цього парку колись також була частиною історичного поля Полтавської битви. Парк почали створювати у середині минулого століття. У перший день висадки сюди прийшли тисячі полтавців, а потім долучилися ще тисячі. Кажуть, що за місяць висадили цілий ліс.
Сьогодні тут є цілі тематичні ділянки: “Українська діброва”, “Кавказ”, “Галявина цвітіння”, навіть “Шведський ліс” – такий собі ботанічний екскурс у географію. По ставках у парку спокійно плавають качки й лебеді – дивляться так, ніби от-от попросять їсти. Але май на увазі: хліб для птахів – як фастфуд для людей. Він забиває шлунок, тож пернаті швидко слабшають і хворіють. Якщо вже хочеться пригостити – краще взяти зерно, кукурудзу або спеціальний корм.
А між деревами тим часом можна знайти справжні зелені скарби – рідкісні й навіть червонокнижні рослини, які роблять парк не просто гарним, а унікальним живим музеєм природи.
Полтавська гравіметрична обсерваторія Інституту геофізики ім. С.І. Суботіна
Саме тут заклали базову точку, з якої починалося точне "зважування" нашої планети в межах України. А ще тут колись вперше у світі розрахували добову нутацію – коливання осі Землі, яке довело, що її ядро не тверде, а рідке. Так, це відкриття зробили не десь у НАСА, а саме в Полтаві!
Протягом десятиліть тут вимірювали, як Місяць і Сонце впливають на нашу планету – фіксували припливні деформації ґрунту. А ще створювали гравіметричні карти, що допомагали шукати корисні копалини.
Сьогодні обсерваторія вивчає рухи земної кори, силу тяжіння, працює з GPS-системами й проводить радіоастрономічні спостереження. А у вільні вечори тут влаштовують екскурсії, де можна побачити кратери Місяця, кільця Сатурна й відчути, що космос – не десь там, а буквально за кілька кроків від старої полтавської садиби.
Ботанічний сад Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка
Сад налічує понад 600 видів рослин – від наших рідних лип і калини до екзотичних пальм і бугенвілій. Окрема гордість – оранжерея, справжній “тропічний рай” серед Полтави. Тут квітнуть клівії, фінікові пальми, агави та юкки, а місцева агава-жахаюча – справжня зірка колекції: живе до 60 років, розквітає лише раз у житті, а потім героїчно завершує свій цикл.
Нещодавно ботсад поповнився новими видами кактусів – деякі прибули навіть із тимчасово окупованих територій. У саду планують створити “Зелений клас” – місце, де можна не просто милуватись природою, а й вчитися у неї.
Розташований ботсад на схилах балки біля річки Тарапуньки, тому тут свій мікроклімат, тіні, перепади висот і відчуття, ніби ти вже десь у передгір’ях. Весною тут особливо казково – квіти, зелень, спів птахів і тиша. Недарма місцеві називають його “міською оазою”.
Хрестовоздвиженський монастир УПЦ
Цей красень колись був чоловічим монастирем. Фінансували його козацькі старшини. Спершу все було дерев’яне, але потім добудували камінь, куполи – і монастир став справжньою перлиною Лівобережжя.
Тільки доля його не балувала: спочатку його зруйнували татари, потім – шведи. А далі над Полтавою пронісся потужний ураган із грозою й градом, який зносив дахи та ламав навіть кам’яні споруди. Монастир, що стояв на пагорбі, опинився в епіцентрі стихії – буря пошкодила його покрівлі, куполи й дзвіницю. Потім радянська влада закрила монастир, а через 20 років відкрила вже жіночим, потім знову закрила і тільки у 1991 він остаточно повернувся до життя.
А ще саме тут, у 1709, перед Полтавською битвою жив сам Карл XII! Кажуть, на цьому пагорбі він і отримав своє легендарне поранення. За свідченнями сучасників, король оглядав позиції поблизу монастиря, коли куля (або уламок гранати) пробила йому ступню. Поранення було настільки серйозним, що в день самої битви Карл уже не міг стояти й керував військами, лежачи на ношах. Цей випадок став легендарним, бо шведи вважали його символом нещасливого знаку.
Біла альтанка
Альтанку збудували на честь 200-річчя Полтавської битви – просто на старих валах Подільського бастіону. Усередині пошукай цитату з "Наталки Полтавки": "Де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона" — є про що подумати...
Під час Другої світової споруду розібрали – на її місці стояла зенітна батарея. Згодом альтанку відбудували, як “Ротонду дружби народів”: форма залишилася знайомою, але з тогочасним ідеологічним присмаком.
Після розпаду СРСР полтавці повернули їй справжнє ім’я – Біла альтанка, прибрали радянські символи й відновили її чарівність. Вона стоїть на Івановій горі, над схилом до Ворскли, звідки відкривається один із найкращих краєвидів міста. Увечері альтанка ще й підсвічується.
Музей-садиба Івана Котляревського
Музей-садибу Котляревського відкрили до ювілею українського письменника – навіть той 1969 рік став “роком Котляревського” за рішенням ЮНЕСКО. Будинок відтворили за ескізом Шевченка.
Садиба складається з білої хати з п’ятьма кімнатами – кабінету, світлиці, вітальні, спальні й кухні – та господарських будівель: повітки, комори й колодязя-журавля. Усередині – старовинні меблі, посуд, портрети, речі, які допомагають відчути атмосферу XVIII століття. Відомо, що дід Івана купив цей будинок за 27 рублів 50 копійок – непогана угода, якщо подумати, який “бренд” із нього виріс потім.
Навколо хати – фруктовий сад, який пахне яблуками й дитинством. Іноді тут проводять театралізовані екскурсії, де Котляревський або Наталка з “Полтавки” можуть буквально вийти до гостей і заговорити живим словом.
Пам'ятний знак полтавській галушці
Оце, друже, справжня святиня полтавців! Відкрили її 1 квітня, в день народження Гоголя. Хочеш не хочеш, а вже усміхаєшся: ніби сам Гоголь замовив собі такий подарунок».Перед нами – гігантський полумисок із 12 бетонних галушок. І все це стоїть на постаменті у вигляді дерев’яного столу, перев’язаного рушником! Поруч лежить велетенська ложка – така, що будь-який турист автоматично бере позу “селфі на обід”.
Кажуть, цей пам’ятник – символ достатку, домашнього тепла й того, що щастя не завжди у делікатесах: іноді воно – у простій гарячій галушці з любов’ю.
Дом Глейзера
Тут є все: трохи готики, трохи єврейських символів і асиметрії – ніби архітектор мав чудовий настрій і фантазію. Усередині збереглася справжня родзинка – кована драбина у стилі ар-нуво, що виглядає як витвір мистецтва. Є навіть дві старовинні печі, одна з яких досі має автентичний димохід.
Колись тут жив лікар-окуліст Хаїм Глейзер: на першому поверсі він приймав пацієнтів, а на другому мешкала родина. За сто років будинок бачив чимало змін: перший поверх переробляли під квартири, а у XXI столітті добудували дворовий корпус. Сьогодні “Червоний будинок” частково використовується для адмінпотреб. Але якщо зупинитись і придивитися, здається, що в цих стінах досі живе дух старої Полтави – інтелігентної, різнобарвної й трохи загадкової.
Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського
Теперішній музей – це колишній будинок губернського земства. Його зводили у стилі українського модерну – напрямку, що поєднав традиції народної архітектури, орнаменти українських хат, дерев’яного різьблення й мотиви природи з новими художніми формами початку XX століття. Саме тут модерн набув національного звучання – світлий, теплий і впізнавано український.
Під час відступу німців у Другу світову будівлю частково спалили, але після війни все відбудували. Реставрація зберегла багато оригінальних форм, хоч дах і розписи трохи змінили.
Поглянь уважніше на фасад – там можна роздивитись герби міст Полтавщини. Інтер’єри залів розписували відомі українські художники, а в експозиціях зібрано близько 300 тисяч експонатів з історії, археології, етнографії, природи – ціла енциклопедія Полтавщини!
Полтавський художній музей (галерея мистецтв)
Починався музей скромно – у колишньому особняку поміщика Балюбаша. Тоді ніхто й не здогадувався, що невелика колекція виросте в один із найцікавіших мистецьких центрів міста.
Згодом старий будинок почав “втомлюватися” – технічний стан не дозволяв зберігати колекції, тож музей переїхав у Галерею мистецтв. І тепер це не просто виставкові зали, а цілий мистецький простір: хол, зимовий сад і понад вісім тисяч експонатів – від живопису Франції, Італії та Нідерландів до робіт українських майстрів та цікавої етнографічної колекції.
Корпусний сад
Цей парк почали облаштовувати ще у 1840, але офіційно відкрили майже через 70 років, коли святкували 200-річчя Полтавської битви.
Назва “Корпусний” пов’язана з тим, що частина землі колись належала Петровському кадетському корпусу – більше про нього буде на наступній зупинці. А зараз – прогуляйся садом або перепочинь з кавою в цьому затишному місці.
Петровський Полтавський кадетський корпус
Перший камінь будівлі заклали у червні, на честь дня Полтавської битви. Будівництво тривало кілька років, і вже невдовзі тут навчались перші кадети – хлопці від десяти років, які жили, навчались і дорослішали в цих стінах протягом семи років.
Будівля вражає масштабом: 132 метри фасаду, три поверхи та підвали, про які ходять легенди – кажуть, там могли бути старі підземні ходи або катакомби. Форма корпусу нагадує стрілу, а головний фасад прикрашає портик із восьми колон – справжня класика римського стилю.
Після революції корпус закрили, і він кілька десятиліть “міняв професії”: був військовими курсами, автошколою і навіть тракторним училищем. Сьогодні будівля включена до програми “Велика реставрація” і поступово готується до відродження.
Музей важкої бомбардувальної авіації - філія Національного військово-історичного музею України
Сьогодні це відкритий музей просто неба: на майданчику стоять справжні гіганти – Ту-22М3, Ту-95МС, Ту-160, Ту-16, а поруч — крилаті ракети, системи управління, авіаційні двигуни. І так, це єдине місце в Україні, де можна побачити легендарний Ту-160 “Білий лебідь” зблизька. У середині є 13 залів з експозиціями про розвиток авіації та історію бази, яка сягає ще часів Другої світової: саме звідси американські бомбардувальники брали участь в операції Frantic, використовуючи Полтаву як проміжну базу між Британією та фронтом.
Для туристів музей – справжній атракціон. У вихідні можна зазирнути до кабіни МіГ-29 або Ту-16, а для іноземців проводять екскурсії англійською, німецькою, шведською й китайською.
Є й сучасна інтрига: у 2025 році з’явилась інформація, що українська розвідка використовувала зразки літаків із музею для тренування алгоритмів штучного інтелекту, які допомагають у безпілотних системах. Тож тепер ці “пташки” працюють не лише для історії, а й для майбутнього.